Ще донедавна питання статевого виховання не було настільки актуальним, як сьогодні. На це є свої причини: по-перше, акселерація, що прискорила статеве дозрівання; по-друге, великий потік різноманітної позитивної і негативної інформації; по-третє, природна дитяча допитливість. Уже в 3—4-річному віці дитина ставить батькам запитання, пов'язані зі статевою тематикою, наприклад: «Звідки беруться діти?», «Чому діти не народжуються до одруження?», «Для чого потрібний тато?» тощо. Отже, хочете ви цього чи ні, а статеве виховання починається рано. І першими вихователями у цьому напрямі є батьки. Саме до вас звертається дитина з першими запитаннями про чоловічу і жіночу стать, і ви повинні дати правдиву, і тільки правдиву, відповідь на доступному для її розуміння рівні. Кваліфікованим порадником у цьому стане, наприклад, стаття Б. Спока «Правда про життя».
Авторитетні сексологічні дослідження переконують, що ті, хто в ранньому дитинстві засвоїв ставлення до статі як до чогось соромітного і не мав можливості ознайомитися з будовою людського тіла, мають більше труднощів у дорослому сексуальному житті. А це свідчить про необхідність продуманого й делікатного ставлення дорослих до всіх проявів зацікавленості статевим питанням.
Часто батьки припускаються помилки, думаючи, що статеве виховання — це відповідь на запитання дитини: «Звідки беруться діти?» або якась одноразова лекція в школі. Поняття статевого виховання значно ширше. Воно включає в себе питання формування в дітей з раннього віку ідеалу хлопчика і дівчинки, чоловіка і жінки, уявлення про норми і правила їхньої поведінки, вміння будувати взаємини з представниками іншої статі на основі поваги почуттів інших людей.
Статеве виховання дитини в сім'ї починається зі спостережень за взаєминами батьків і їхнім ставленням до дітей. І якщо батько хлопчика грубо поводиться з матір'ю, то ніякі лекції не доведуть дитині, що шлюб — це союз взаємної любові й поваги. Досвід говорить йому про інше. Коли дитина дізнається про фізіологічний аспект шлюбу, вона пов'яже це з відомою їй картиною грубих стосунків. Або уявіть дівчинку, яка росте з почуттям непотрібності, тому що батьки надають перевагу її братові. Вона завжди недолюблюватиме чоловіків, бо вважатиме, що вони одержують у житті все найкраще, а жінки завжди є жертвами. Тільки побудовані на коханні та повазі, піклуванні та увазі взаємини батьків є прикладом для наслідування сином чи донькою для розвитку в них найкращих рис.
Молодші школярі — це діти 6—10 років. Саме в цьому віці, у зв'язку з появою нових обов'язків перед колективом, суспільством, відбувається перебудова системи міжособистісних стосунків, їх зміст та форма значною мірою залежать від раніше сформованої готовності до співробітництва хлопчиків і дівчаток, власного досвіду спілкування з ровесниками і дорослими своєї та протилежної статі. Уже в цьому віці з'являються сексуальні інтереси, які учні старанно приховують, переживаючи сором, страх. Негативне, хворобливе переживання проявів статевого дозрівання є наслідком неправильного статевого виховання. Коли діти не задовольняють свої інтереси щодо статевих проблем, стосунків між дівчатками і хлопцями, жінками і чоловіками, відчувають труднощі, в спілкуванні з особами своєї і протилежної статі, вони вдаються до мастурбації, сексуальних ігор. Частіше це буває серед хлопчиків, бо їхня сексуальна активність вища, ніж у дівчаток. У них спостерігаються умовно сексуальні прояви, що сигналізують про необхідність втручання в процес статевого виховання: смоктання пальців, кусання губ і нігтів, ковиряння в носі, виривання волосся, постійне тримання рук у кишенях.
У зв'язку з неправильним статевим вихованням дівчатка початкових класів нерідко насторожено ставляться до хлопчиків, уникають стосунків із ними; для хлопчиків же характерна переоцінка себе і почуття власної переваги над дівчатками. Суттєвим недоліком у вихованні школярів обох статей є невміння організувати спільну діяльність, знайти правильні шляхи побудови взаємин, що може ускладнити їхні стосунки.
Запобігання конфліктам між учнями й ученицями — це питання не тільки дисципліни, а й статевого виховання. Адже якщо дівчатка б'ються з хлопчиками, то останнім важко по-лицарськи ставитися до представниць «слабкої статі». А як виховувати «лицаря», коли немає «принцеси» — ніжної і слабкої, і, навпаки, як виховувати у дівчаток риси жіночості, якщо поряд немає благородного лицаря?
Пам'ятайте, що статеве виховання і статева освіта, виховання мужності і жіночості, культури взаємин хлопчиків і дівчаток — це, перш за все, підготовка до щасливого сімейного життя. Тому весь устрій сімейного і шкільного життя має бути побудованим з огляду на особливі відмінності між хлопчиками і дівчатками.
Статева освіта не повинна обмежуватися підготовкою дівчаток і хлопчиків лише до фізіологічних проявів статевого розвитку. Учені Німеччини вважають, що діти молодшого шкільного віку мають знати про чоловічі сім'яні клітини, жіночу яйцеклітину, запліднення, вагітність, живлення плода, пологи та ін. Енциклопедія сексуального життя для дітей 7—9 років, написана французькими медиками, допоможе вам делікатно і вміло відповісти на «важкі» дитячі запитання.
Серед проблем, які складають зміст статевого виховання молодших школярів, важливе місце займає питання розподілу обов'язків у сім'ї, їх взаємодоповнення з урахуванням індивідуальних, вікових і статевих особливостей, бажань і нахилів членів сім'ї, оскільки саме це так чи інакше впливає на формування рис, притаманних жінкам чи чоловікам. Отже, хлопчиків у сім'ї необхідно виховувати як помічників: доручати їм мити підлогу, чистити картоплю, прибирати у квартирі, поливати квіти тощо. Особливе значення має закупівля продуктів. Хибною є точка зору тих батьків, які вважають, що до магазину мають ходити тільки жінки. Виховуючи хлопчиків, слід прищеплювати їм не лише суто чоловічі вміння та навички, а й переконувати, що допомога жінці в домашній повсякденній роботі аж ніяк не принижує їхню чоловічу гідність. Привчайте поступатися місцем дівчинці, пропускати її вперед у дверях, допомагати нести важку сумку. Переконуйте хлопчиків, що дівчинка фізично слабша, морально чутливіша, вона майбутня мати і тому потребує бережливого, чуйного ставлення. Хлопчик повинен усвідомити: справжній чоловік той, у кого є почуття відповідальності, хто ніколи не зловживає перевагою в силі.
Дівчатка також мають мити посуд, чистити килими, прибирати в кімнатах, ходити до магазину. Якщо дівчинка з власного бажання бере в руки молоток, а не виконує тільки «жіночі» справи, то заважати цьому також не варто. І все ж таки, передусім, варто привчати дівчинку доглядати за старенькою бабусею, молодшим братиком чи домашніми тваринами. Почуття гордості, гідності, жіночності може бути виховане тільки шляхом залучення до діяльності, спрямованої на піклування про інших, зокрема представників чоловічої статі, розвитку вміння співчувати, допомагати і словом, і ділом. На випадок, коли відсутня чи хворіє мати, донька повинна знати, що саме необхідно придбати із харчових продуктів, і доручити це зробити комусь із членів сім'ї чоловічої статі.
Ефективність статевого виховання в умовах сім'ї значною мірою залежить від правильного вибору й використання методів виховання, зокрема таких, як бесіда, розповідь на етичну тему, пояснення, створення педагогічних ситуацій, сюжетно-рольова гра, перегляд і обговорення кінофільму, читання художньої літератури тощо.
