Цікаво було б довідатися, яким чином батьки знаходять такий спосіб покарання, який, з їхнього погляду, є найбільш дієвим, а на думку дітей — найбільш несправедливим? Більшість з нас робила саме так. Спостережливі батьки, як правило, здогадуються, що для їхньої дитини має особливу цінність, і здобувають ефективний метод впливу. Свідомо чи ні так виходить — не має значення.

  При надмірному використанні покарання, тим більше несправедливого, блокується природний стиль прояву індивідуальності. Тим самим подальший розвиток відбувається на основі компенсації. Виникає гіперпотреба в тому, чого нас так завзято позбавляли. Спочатку в дитинстві, а потім і в дорослому житті. Ставши дорослими людьми, ми іноді зовсім по-дитячому побоюємося втратити улюблене задоволення, щось дуже важливе для себе. Захищаючись від можливих батьківських покарань, ми як і раніше стримуємо прояви радості і зберігаємо під великим секретом джерело насолоди. Нижче-наведений тест розповідає про те, як покарання відбиваються на психіці і характері дітей.

Яким чином вас карали найчастіше?

1. Ставили в куток.

2. Годинами зі мною не розмовляли.

3. Застосовували тілесні покарання.

4. Обмежували волю.

5. Позбавляли улюбленого заняття.

6. Довго читали нотації.

7. Соромили при друзях і знайомих.

8. Виховували криком і лайкою.

9. Залишали без десерту і солодощів.

  1. Ставили в куток

  Ви болісно сприймаєте будь-яке зауваження на свою адресу. У знайомій компанії або під час ділової зустрічі про всяк випадок ви тримаєтеся відособлено від інших і здебільшого мовчите, щоб випадково не викликати на себе гнів. Як у дитинстві, ви побоюєтеся, що серед веселощів пролунає грізний батьківський голос: «Зараз же стань у куток!» Більше всього на світі ви бажаєте чуйних стосунків. Але, погодьтеся, ваша відсторонена поведінка навряд чи кому-небудь навіває цю думку. Деякі з тих, хто все ж таки зміг домогтися вашої довіри, розуміють, чого ви хочете. Як же бути з іншими?

  2. Годинами зі мною не розмовляли

  Дійсно, залишитися без спілкування — для вас найсуворіший іспит. І без того ви не можете справитися зі своїм почуттям провини, мучите себе вічними сумнівами. У важку хвилину, як ніхто інший, ви маєте потребу в близькій людині, якій можна розповісти все. В дорослому житті ви стали занадто балакучі, вас гнітить сама перспектива того, що вас можуть не почути. Ви з трепетом очікуєте, що от-от у розмову втрутяться батьки і скажуть: «Замовчи! Ми з тобою не хочемо розмовляти!». Напевно, тому співрозмовники сприймають вас як нестерпного зануду, який по десять разів повторює одне й те саме.

  3. Застосовували тілесні покарання

  Батьки особливо не задумувалися, який метод виховання підійде вам найкраще — вони просто били, нерідко з метою «профілактики». Вирішуючи в такий спосіб одразу дві проблеми: залякуючи вас і забезпечуючи собі емоційну розрядку. Тяжкість покарання залежала від кількості батьківських невдач в особистому житті або кар'єрі. Кара невідомо за які провини могла гримнути як грім серед ясного неба. Збільшуючи своїми діями і без того надмірну збудливість, батьки позбавили вашу активність цілеспрямованості. Вже розпочавши діяти, ви з побоюванням думаєте: «А чи не краще вчасно зупинитися, щоб не потрапити під обстріл?» Ваша природна спонтанність, не знаходячи виходу, виявляється в несподіваних сплесках некерованого збудження. Це саме та енергія, яка могла бути використана в мирних цілях. Але саме до мирного життя ви не привчені.

  4. Обмежували волю

  Багато батьків мріють про те, щоб їхні діти ходили по струнці. Але саме для ваших батьків це стало нав'язливою ідеєю. Забороняючи вам брати участь у спільних іграх із друзями, батьки випробовували вашу тягу до волі. Загартовували вашу впевненість у собі запевняннями в тому, що ви ні з чим не справитесь без їхньої допомоги. Підривали ваш авторитет перед однолітками, невідступно контролюючи кожен ваш крок. Поступово прагнення до волі було замінене у вас прагненням утекти від залежності за будь-яку ціну. Але, знову опинившись у скрутній ситуації, ви в глибині душі покладаєтеся на допомогу всемогутніх батьків. Покладатися на себе ви так і не звикли.

  5. Позбавляли улюбленого заняття

  Більш за все ви цінуєте свої захоплення, вкладаючи в них усю душу. Здогадуючись про це, батьки, караючи, відбирали у вас улюблені іграшки, книги, конструктори. Одним словом, розлучали з цікавим заняттям. Такі «виховні» заходи ще більше підсилили вашу відособленість і самітність — емоційно відсторонюючись від оточуючих, ви хочете вберегти себе від можливих розчарувань і болю. Тоді вже ніхто не перешкодить займатися улюбленою справою. Ви не знаходите аргументів, які переконують хоч на краплю більше довіряти людям. Звикнувши при найменшій небезпеці ховатися глибоко в себе, ви вже навряд чи спіймаєтесь на чиюсь вудку.

  6. Довго читали нотації

  У результаті ваше і без того загострене почуття совісті стало ще гострішим. Нотаціями батьки домоглися лише надмірного посилення провини і змусили вважати всі добрі наміри чимось брудним, ганебним і навіть небезпечним. У вас виробилася тяжка звичка заздалегідь вибачатися і виправдовуватися перед усіма підряд. Це не додає вам ваги у власних очах і зовсім не викликає поваги серед оточення. Чужий гнів, роздратування і нетерпшня ви розглядаєте як спробу відштовхнути вас і позбавити свого доброго ставлення. У такі хвилини ви відчуваєте себе найнещаснішим з усіх мучеників. Випивши гірку чашу самоприниження до дна, любов до себе ви вважаєте розкішшю, а не нормальним явищем.

  7. Соромили при друзях і знайомих

  Нерідко батьки застосовували дуже підступний спосіб покарання — вони привселюдно порівнювали вас з іншими дітьми, і часто це порівняння було далеко не на вашу користь, їхні зауваження вперше наштовхнули вас на думку вважати себе невдахою. По іронії долі цей спосіб покарання вибрали саме для вас, романтика й індивідуаліста по натурі, який надихається своєю несхожістю на інших. Заохочення і похвала дає вам крила, і тоді ви з легкістю злітаєте на Гелікон успіху. Засудження підрізає крила, і свою фантазію ви спрямовуєте на вигадування різноманітних виправдань, які пояснюють батькам, чому знову у вас невдача.

  8. Виховували криком і лайкою

  Ви благоговійно ставитеся до власної значимості і для вас дуже важливе суспільне становище. Батьківські крик і лайка щоразу вщент розбивали вашу самооцінку. Так невблаганна чавунна куля в пил розламує стіни будинку. Після чергового шквалу нападок ви відчували себе дуже самотньо серед величезної купи сміття із зіпсованих речей і уламків. Найсумніше те, що цей дитячий досвід буде перенесений у ваше доросле життя. Ви будете конфліктувати і відпускати уїдливі зауваження, викликаючи у відповідь вогонь на себе.

  9. Залишали без десерту і солодощів

  У дитинстві ви нагадували ласуна Карлсона або Вінні-Пуха, який дуже любить поласувати чим-небудь смачненьким. Ваші дитячі спогади могли б бути схожими на величезну коробку з усілякими цукерками і тістечками, якби... не гіркий осад від покарання за безневинні дитячі витівки, коли батьки позбавляли вас десерту. Ви звикли наїдатися про запас і мати все про всяк випадок під рукою. Так зародилася невгамовна пристрасть до ненажерливості і накопичення. Порушення комфорту стало для вас рівносильним святотатству. Ваша головна турбота — одержувати задоволення без затримок і перерв. Це привчило вас зберігати досягнуті успіхи, але відбило бажання прагнути до нових.

За матеріалами "Сучасної енциклопедії виховання"